Журналіст: Дівчата, добрий день! Вітаю вас, учасників Міжнародної учнівської конференції «Діти та молодь – майбутнє нашої планети». Можна у вас взяти інтерв’ю для відомого європейського журналу? Як я можу вас представити?

Дар’я: Доброго дня! Мене звуть Дар’я. Я з України. Навчаюся у школі № 7 мальовничого міста Енергодара у 5 – А класі.

Олександра: Добрий день! Я Олександра, теж з України. Ми з одного міста. Навчаємося в українській загальноосвітній школі, в одному класі.

Журналіст: Ви з України? Розкажіть про вашу країну.

Дар’я:

Озера сині, ліси великі,

Високі гори, глибокі ріки -.

Яка ж красива у нас країна!

Найкраща в світі моя Україна!, – погоджуюся з поезією Лани Виноградової, сучасної поетеси.

Олександра: Українці – добрі та працьовиті люди. Ми – нащадки Богдана Хмельницького, Тараса Шевченка, Лесі Українки та інших знаменитостей, які є гордістю нашої Вітчизни. Цими людьми ми пишаємося, намагаємося бути на них схожими.

Журналіст: А з якого саме куточка України ви?

Дар’я: Чули про славетних козаків та Запорізьку Січ? А наша Хортиця – одна із 7 чудес України.

Олександра:          

Ні, ти не знаєш добре України,

Якщо на Запоріжжі не бував,

Де небо – то від хвиль Дніпрових синє,

То золоте – від степових заграв, – спадають на думку рядки з вірша поета нашого краю П. Ребра.

Журналіст: А чим славиться ваше місто?

Дар’я: Сама назва Енергодар говорить про те, що наше місто – енергетична столиця України. Біля зеленого містечка знаходиться потужна ТЕС та найбільша в Європі і шоста у світі АЕС.

Олександра: Молоде, не дуже велике місто з трудолюбивими жителями, які дуже рано прокидаються, щоб зібратися на роботу, відправити діточок до школи та відвести малечу в садочок. «Хто рано підводиться, за тим і діло водиться», – часто можна почути перлину народної мудрості від наших мешканців.

Журналіст: А чому саме ви вирішили взяти участь у конференції?

Дар’я: Щоб розповісти про історію нашого краю, про наших предків, про плани на майбутнє. Ми не байдужі до долі нашої країни. Хочемо, щоб був мир та добробут на всій планеті.

Олександра: Ми творчі особистості, любимо Батьківщину, хочемо, щоб вона розцвітала, як гарна квітка.

Журналіст: Ще у сиву давнину давньогрецький філософ Сократ говорив про молодь так: «Нинішні діти люблять розкіш, вони погано виховані, не поважають начальство, не шанують старших та надають перевагу не заняттям, а балаканині... Вони вже не встають, коли входять старші. Вони суперечать батькам, пліткують з однолітками, об’їдаються ласощами за обідом, сидять закинувши ногу на ногу, та знущаються над своїми вчителями». Пройшло багато років, а його слова актуальні і сьогодні.

Але ж чи всі хлопці та дівчата однакові?

Дар’я: Звичайно, дуже часто можна почути лайливі слова від підлітків, розмови про аморальні вчинки. Деякі зовсім не хочуть вчитися, їх так захоплюють ігри, слайми, селфі. Забувають про бібліотеку, здоровий спосіб життя. Не поважають дорослих, ровесників. Але є багато дітей, які прагнуть жити цікаво, щось творити. Я вважаю, саме вони є наша надія, гордість.

Олександра: Існують різні діти та молодь. На мою думку, все залежить від родинного виховання, адже дитина – дзеркало сім’ї. Якщо дитину змалечку привчили до культури, поваги, справедливості, розвивали на гуртках, то і виростає Людина. Та й у школі на перший план ставлять духовні цінності, культуру та мораль. Звичайно, на дитину впливає оточення, але кожен повинен мати власну думку та гідність. Кожна людина неповторна.

Журналіст: Ви – надія Запорізького краю. Як розумієте цей вислів?

Дар’я: Запорізький край – це справжня перлина України! Нам, як справжнім нащадкам козаків у спадок дістався безцінний скарб. Ми повинні берегти його та розвивати. Якщо ми будемо байдужими до всього, що відбувається навколо нас, то не зможемо збудувати щасливого майбутнього. Тому ми повинні добре вчитися у школі, щоб стати високоосвіченими, всебічно-розвиненими людьми, гідними називатися нащадками запорізьких козаків.

Олександра: Всі жителі нашого краю – одне ціле – нащадки запорізького роду. І ми повинні, в першу чергу, викорінити зло, несправедливість, які панують у суспільстві. «Добра людина в добрі проживе століття». «Сіяти добро – добро і пожинати», - знаємо ми ще з раннього дитинства. Але «доброта без розуму пуста», «розум без доброти переходить в злість, а доброта без розуму - в тупість». Тому основне для школяра – вчитися, розвиватися, мати власну думку, впевнено долати всі перешкоди та досягати своєї мети. І чим більше буде нас таких, тим краще буде суспільству.

Журналіст: Ким мрієте стати?

Дар’я: Журналістом. Хочу писати статті. Мені подобається вибудовувати текст, намагатися робити його цікавим, щоб текст хотілося читати, щоб він «затягував» читача.

Олександра: Ми з Дашею однодумці, тому я теж хочу обрати саме цю професію, бо це творчий пошук, спілкування з різними людьми, у яких свій погляд на світ, і, звичайно, мандрівки.  

Журналіст: Журналіст – це поклик душі, це друг і порадник, охоронець і герой, автор й ведучий та багато хто ще.

Що зробите для свого рідного краю в майбутньому?

Дар’я: Стану розумною і обізнаною людиною. Хочу знати все і про все. У своїх статтях буду розповідати і зацікавлювати, навчати й розтлумачувати, виховувати й розважати. Хочу, щоб мною пишалися наші нащадки. Буду сіяти добро, справедливість, порядність, чесність, яких зараз декому так не вистачає!

Олександра: Після закінчення школи поїду в Київ, бо це місто, а саме, краєвид біля Печерської Лаври, надихає мене на творчість, я отримую позитив та заряд бадьорості. А це так необхідно студенту! Повернуся в рідний Енергодар та буду працювати для людей. Знаю, що журналісту завжди болить «несправедливість», «кривда», «обман», і саме з цими явищами я буду боротися.

Журналіст: І наостанок, ваші побажання дітям та молоді не тільки вашої країни, а і всьому світу.

Дар’я: Пам’ятаєте Поліанну, головну героїню роману американської письменниці Елеонор Портер? Старайтеся, як ця дівчина, бачити в усьому радість, намагайтеся навіть у неприємній ситуації знайти щось позитивне, спробуйте побачити радісні моменти життя. Допомагайте людям, змінюйте світ на краще.

Олександра: Хай життєвим кредом дітей та молоді стануть рядки з пісні Наталії Май:

Нам треба бути всім добрішими

І не тримати в серці зла.

З добром і жити веселіше,

Яка б то доля не була.

Твори добро, і все вернеться

Повір, сторицею до тебе.

Твори добро, і посміхнеться

До тебе Боженька із неба!

Будьте активними, творіть добро, частіше посміхайтеся! Свої плани та мрії втілюйте в життя! Будьте надією та гордістю свого краю!

Журналіст: Дякую, дівчата, за цікаві відповіді. Хочеться завершити нашу зустріч словами Василя Симоненка: «Ти знаєш, що ти людина…». І саме в людяності, в мужності, здатності любити, в моральній чистоті полягає найвища духовність.

​