Колиска мови золота

​

Мова схожа на сонечко,

Яке заглядає в віконечко.

Свої промінці посилає,

І дитя свою мову пізнає.

​

Не дарма ж дитина говорить

Не відразу, як мати народить,

Бо промінчик дитя не вітає,

Бо десь в іншому місці блукає.

​

Та як тільки промінчик у гості заходить,

Дитинка відразу ж заговорить.

Нарешті перше слово скаже,

А потім милу посмішку покаже.

​

А промінчику іти вже час,

Та він не хоче покидати нас.

От і став він з неба заглядати,

Сонячним зайчиком на стіні грати,

​

Допомагав малюку світ пізнавати

І свою рідну мову вивчати.

Мова кожного народу

Має свою, власну, вроду.

​

Моя мова – солов’їна,

І звучить вона відмінно.

Бо дзвінка, як соловейко,

Ніжна, як усмішка неньки.

​

Гарна, як кущик калини,

Слова в ній, як в одній родині.

Рідну мову свою знай

І культуру поважай!

​