Первоцвіт
Літературно-художній альманах
25-річному ювілею
Енергодарської загальноосвітньої школи I-III ступенів №7
присвячується
Випуск 4 2019 рік
Україна - це Європа
Максименко Олексій
Хто, як не ми?
Оті дурні, що кричать «націоналіст!»,
не розуміють і ніколи не зрозуміють, що
я зумів об’єднати любов до мого народу
з любов’ю до всіх народів світу!
Остап Вишня
Почну свою розповідь доволі радикально.
Чи потрібні ми Європейському Союзу?
В тому стані, в якому ми зараз, - ні, але це тільки підштовхує нас до змін. Поки Україна не буде щонайменше такою, як європейські країни, а в ідеалі, кращою за них, ми навіть не повинні розраховувати на співпрацю з ними. Тому потрібно міняти все: від доріг до державного апарату, від системи освіти до армії. Ми повинні сприймати людей такими, як вони є. Нам слід брати приклад та наслідувати ті цінності, які беруть свій початок на заході. Будь-яка людина, навіть без ніг, все одно особистість, і вона заслуговує на людяне відношення до себе. Нам, українцям, хочеться бути впевненим у тому, що ми не просто існуємо в країні, а живемо під її захистом. Що всі, хто перетнув смугу дозволеного, стануть перед суддею та будуть відповідати за свої вчинки. Нам треба бачити, що не влада керує та обирає нас, а ми - владу, бо Україна повинна бути не країною для влади та олігархів, а країною для людей! Тільки після цих змін нас будуть розглядати як повноцінного члена європейської родини. Але треба не забувати про те, що Україна потрібна тільки нам, і ніхто замість нас не буде за неї боротися.
Нам слід пам'ятати про те, що ніхто з європейців не буде міняти нашу країну. Цим треба зайнятися нам, молодому поколінню, дівчатам і юнакам, які не хочуть сидіти на місці, а хочуть рухатися вперед та знати, що на них вдома чекає квітуча країна - Україна.
І ця молодь, як послідовники героїв, як носії крові, повинні вести себе гордо та раціонально, бо хто, як не ми, відновимо те, що було колись розграбоване та зруйноване? Ми повинні показати не тільки майбутнім поколінням, а й тим, хто був до нас, що ми, молодь, хочемо та будемо щось міняти.
Нам треба захищати той спадок, який ми отримали від наших предків: Дніпро з великим Каховським водосховищем та 109 річок, озера, ставки, степи, природні лікувальні ресурси, флору, фауну. Ми повинні у разі необхідності стати у лави захисників та обороняти нашу землю і народ. Все це лише войовничі заклики, але кожна талановита дитина, яка живе в нашому краї, може принести щастя та процвітання країні і є нашим майбутнім. Навіть тендітна дівчина, яка малює картини, створює бажання просто дивитися та милуватися, може стати людиною, яка буде промінням сонця та виведе нас з хмар, яка принесе українцям визнання. Або юний хлопець, в чиїй голові виникла ідея та схема механізму, що може змінити світ. Та що тут казати! Звичайна група підлітків-музикантів, яка хоче творити щось неймовірне та рішуче, можуть створити таку музику, що волосся саме по собі буде ставати дибки, а дар мовлення зникне. Все це дуже банально, але саме молодь може змінювати світ.
Хто, як не ми! Саме цей вислів ви бачили на місці заголовку, і я наголошую, що тільки ми можемо перетворити нашу країну в місце, яке буде подобатись не тільки нам всім, а й тим, хто буде після нас. Так, або інакше, ми- європейці, і від цього нікуди не дітись. Саме тому нас тягне до інших країн, які вже зайняли ланку в Європейській Унії. Ми хочемо бути частиною того, чого ми були і повинні бути. Але шлях до цієї ідеї дуже довгий та тернистий, і по дорозі буде дуже багато перешкод, які нам треба подолати. І ми це зробимо, бо «в ролі ставки в цій грі» виступає наше майбутнє та доля нашої неньки- України.
Ми молодість – майбутнє України,
ми ті, кому довірили життя.
Життя своєї власної країни,
її надію й віру в майбуття.
Міщук Юлія